Kyiv & The NBHD

Leave a comment »


28 лютого я їздила в Київ на концерт The Neighbourhood. Дуже класний день видався, тому в мене вже є відповідь на запитання перед новим роком «Яку подію цього року  мені хотілося б запам'ятати назавжди?», бо його дійсно буде дуже важко переплюнути.

Починалось все не дуже весело, я чогось дуже переживала від того що мені треба буде їхати самій на поїзді, хоча це було дуже тупо, бо я вже їздила сама сто разів і не тільки поїздом, і не тільки в Україні. І хоч я й дуже замерзла поки доїхала, але це вже не має значення.

Коли я вийшла з вокзалу зразу стало ясно що я в Києві. На горизонті виднілись висотки і якийсь завод. Першим моїм інстинктом було сісти на тролейбус, який як раз під’їхав, але потім я згадала, що насправді не знаю куди він їде. Тому я повернула наліво в сторону макдаку, де я випила каву, бо спала я дуже погано в тому поїзді, зігрілась, подивилась дорогу і вже треба було йти, бо була десь 12 година, а мені ще треба було встигнути сходити в Пінчук Арт Центр перед тим як зустрітися з Анею.


Я почала свій шлях досить невпевнено, але йти треба було хоть кудись. Але чим далі я йшла, тим більше впевненості в мене появлялось. Вийшло сонечко і було досить тепло, я довго йшла по вулиці Вокзальній вздовж гарних будинків, а потім повернула на Жилянську, далі я пішла вверх до парку. Взагалі, на карті виглядало ніби йти не так багато, але виявилось, що весь парк біля університету йде під гірку і це було не просто. Зате, я нарешті побачила університет імені Тараса Шевченка, той такий червоний. Перед ним теж був парк, де я встигла пофоткатись, майже полежати на класних лавках, подивитися на якихось сектантів, наробити фоток і випити імбирного чаю в кафе на куті. Настрій в мене піднімався.  


Всередині галереї на першому поверсі мене чекала стійка реєстрації, невеликий магазинчик з дуже крутими книгами і блокнотами (а-а-а, молескін за 500 грн) і якась виставка. Переважна більшість експозицій в той день складалась з відео: в одній кімнаті були екрани з людьми, які щось говорили, але мені не було коли це слухати, в інших показували відео через проектор, ще в іншій кімнаті показували ще якесь відео, теж з якимись людьми, які щось там розказували. Мені найбільше сподобались картини з дроту і кафе на останньому поверсі, а ну і туалети з крутим кольоровим освітленням. Вийшла я переповнена натхненням і з впевненістю, що якби жила в Києві то часто сюди б заходила. Там правда класно – є кімнати де можна полежати в кріслах-мішках, куча цікавих штук, як та книжка з якимись рандомними цитатами/поезією, на одній зі сторінок якої було надруковно текст пісні Smells Like Teen Spirit групи Nirvana. 


Далі я пішла вверх по Хрещатику до майдану Незалежності, де ми і мали зустрітися з Анею. Я вже майже дійшла до Майдану, коли зателефонувала Аня і сказала що вона вже на місці, виявилось що ми трохи розминулись, але потім швидко знайшлись. Ми зробили декілька фото на фоні Майдану, піднялись на оглядовий майданчик і вирішили що було б не погано поїсти. 


Ми йшли в сторону клубу і зайшли в якусь піцерію, де замовили піцу, але вирішили що в нас нема часу її їсти і краще раніше зайняти чергу на концерт. В результаті їли ми по дорозі туди – цікавий досвід, а потім ще поки стояли в черзі, а це десь так 2 години, бо хоч ми й прийшли на 1,5 раніше, але запуск затримали ще на півгодини. Ми встигли там і поспівати, дякую людям які включали біля нас музику в машині, і потанцювати, дякую морозу, і відео подивитись, дякуючи мені.


Народу збиралось все більше, напруження росло, все-таки зима і все-таки один з найбажаніших виступів року! Десь о пів на сьому всіх нарешті запустили. Ми зайняли не найгірші місця, приблизно посередині залу. На розігріві були Brunettes Shoot Blondes, яких я вже бачила до цього на Razomfest і які дуже класно відіграли. 


Після невеликої перерви все світло погасло і залунали перші акорди Ferrari. Це був той момент, коли про все забуваєш. Сотні рук з телефонами піднялись вгору бажаючи зазняти момент виходу групи на сцену. Тишина. «What’s up? We are The Neighbourhood». Взрив! Дівчата в перших рядах перейшли на ультразвук. І все стало якимось сюрреальним. Думки в голові приблизно такі: «Це правда вони? Я правда тут? Це реальність? Is this a real life? I think I’m not gonna make it.»

Катарсис, ейфорія, екзальтація. Вся сцена була заповнена димом настільки сильно, що їх не було нормально видно пісні дві. А взагалі, от весь сетлист з концерту: Ferrari (Intro), Greetings From Califournia, Prey, Jealou$y, Baby Came Home, Female Robbery, Wires, Daddy Issues, Wiped Out!, Afraid, Baby Came Home 2, Cry Baby, W.D.Y.W.F.M.?, Let It Go, Warm, Sweater Weather, R.I.P. 2 My Youth. Перед концертом поширювали подібний сетлист, але в ньому не було Jealou$y, а я її дуже люблю, тому її виконання було приємним сюрпризом. Якщо опустити давку в перших рядах, яка є присутня на всіх концертах, бо це просто ціна яку приходиться платити, якщо хочеш стояти близько, то все було просто супер!


Всі побоювання на рахунок їхніх живих виступів не підтвердилися. Я читала декілька негативних відгуків спочатку з концерту в Лондоні, а потім, з зовсім недавнього в Санкт-Петербурзі, ну і плюс деякі відео з виступів в стилі «I can't wait till this performance is over, and I just wanna cry». Джессі викладався на кожній пісні, виконання пісень було на висоті, так само як і танці. 


Взаємодія з публікою, енергія, віддача-все як має бути. Декілька з найкрутіших моментів: коли на сцену передали малюнок на пісні Cry Baby, показувати певні жести на Afraid, коли ввімкнули диско-кулю на Wiped Out! і коли всі хором співали під Sweater Weather. Окрему увагу заслуговує прикид їхнього соліста, а саме футболка «Я люблю Київ», непонятні штани з принтом зебри, леопардова шапка, яка вже стала культовою і окуляри а-ля Курт.


Після концерту в натовп викидали багато речей, але ми так нічого і не зловили, але було якось все-одно. Треба було вибиратись на вулицю, викликати таксі і встигнути на потяг, який в нас був в 10:40. На поїзд ми так і не встигли. Я повернула свій квиток, за який мені віддали тільки 10% його вартості і ми купили квитки на єдиний плацкарт, який був аж в 4:35. Мій телефон був майже на нулі, але я ще зайшла вк запитати людей чи вони чекають під клубом на автографи і що там взагалі відбувається, на що мені відповіли, що група вже поїхала помахавши фанатам ручкою. 

New Year Resolution 2015

Leave a comment »


Минулого року я робила такий пост, про досягненні і цілі на цей рік, зараз, коли я його переглядаю, я з радістю усвідомлюю що мені вдалося реалізувати багато задуманого і навіть більше. Хоча не всі питання зі списку мені подобаються, але мені подобається перечитувати відповіді і дивитись як все змінюється з часом, тому відповім на них знову.


І так, список з 30 питань, на які потрібно відповісти собі перед новим роком:

1. Найкращий момент року - це...
Як би це не звучало, але цей момент в мене був коли я здала вступні і зрозуміла що я тепер на стипендії. Хоча в цьому році було так багато дійсно неймовірних моментів!
2. Що мене надихало в цьому році?
Музика.
3. Головна новина року.
В Києві буде концерт The Neighbourhood а в The Last Shadow Puppets виходить новий альбом.
4. Гімн року
На початку року Foster the People – Life On the Nickel, на середині Alt-J – Dissolve Me і на кінець The Neighbourhood – Prey.
5. Найважливіші люди в моєму житті.
Сім'я і друзі!
6. Що мені далось важче всього?
Переїзд на нове місце.
7. Якого кольору був цей рік.
Бордового.
8. Яку подію цього року  мені хотілося б запам'ятати назавжди?
День, коли я брала інтерв’ю в групи SINOPTIK.
9. Найчастіше вживане слово року.
Аналіз мого блогу показав, що найчастіше в мене повторюється: і, що, це було. 
10. Моя найбезглуздіша покупка року.
Всяке китайське барахло. 


11. Мабуть, не варто було експериментувати з...
Немає такого, з чим не варто було б експериментувати.
12. Цей рік був прекрасним, бо...
Він приніс дуже багато нових вражень і ситуацій, непередбачуваних подій,  прекрасних моментів і чудових людей! Цей рік дав мені усвідомлення багатьох моментів, які я раніше не розуміла, відчуваю ніби дуже виросла за цей рік.
13. Яку внутрішню проблему мені вдалось вирішити?
Насправді так багато всього вдалось не те щоб вирішити, але зрозуміти і постаратись змінити. Але це важче, ніж хотілося б. 
14. Кого я обнімаю по ночах?
Одіялко.
15. На чиєму весіллі я гуляла?
Цей рік пройшов без весіль.
16. Яка середня зарплата була в мене в цьому році?
Моя стипендія.
17. Чи була в мене розмова, яка все перевернула в мене в голові?
Так, але це був внутрішній діалог.
18. Яке нове діло я почала цього року?
Вчитися грати на гітарі. Почала я літом і в мене вже досить добре виходить.
19. Якби я могла стати супергероєм на один день, що б я зробила?
Буквально тільки що дивилася фільм «Можу Все», як раз на цю тему. І тепер думаю що не хотіла б мати ніяких суперздібностей, але в житті є багато реальних речей, які деякі люди роблять з такою легкістю, що це можна прирівняти до надздібностей. 
20. Про що я мрію?
Про те щоб моя курсова сама себе написала. 


21. Що я вважаю своїми головними досягненнями року?
Поступлення на стипендію, акредитація на Wiz-ArtLviv Acoustic Fest і на концерт Фонталізи, публікація в журналі BAR, те що я нарешті почала вчитись грати на гітарі і записалась на курси італійської.
22. Цей рік до сьогоднішнього дня однією фразою.
Непередбачуваний.
23. Останнє відправлене мною повідомлення:
"Не треба".
24. Цитата, яка підходить до цього року:
"Дивовижно, як легко відмовитися від того, з чим вчора, здавалось, неможливо розлучитись." Еріх Марія Ремарк
25. Я виповнила все що запланувала на цей рік?
Виповнила те, чого навіть не планувала, а те що планувала не до кінця.
26. Скільки нових друзів я завела в цьому році?
Досить багато, порівняно з попереднім. Привіт вам, якщо ми з вами познайомились в цьому році!
27. Кому я допомогла в цьому році?
Як приємно усвідомлювати, що такі люди насправді є. Але мені також багато хто допоміг цього року, дякую їм безмежно.
28. Де я побувала в цьому році?
ІталіяМілан, Швеція – Стокгольм, ну і Україна – Кам’янець-Подільсьий
29. Які справи я відкладаю на наступний рік?
Курсову.
30. Чого я хочу добитись в новому році?
Робити те що подобається і не шкодувати про зроблене.


Farewell 2015, Hello 2016

Leave a comment »


Рік наближається до кінця, а це означає що прийшов час запитати себе чи це дійсно те життя яким ми хочемо жити, як співають в прикріпленій пісні Foster The People. Тому цей пост буде своєрідним підсумком року, бо якось так сталось що в мене більше трьох останніх записів були про концерти. Я не спеціально, просто за останній час це було найцікавіше зі всього що відбувалось. 

Зараз я сиджу їм яблуко і читаю пости людей про підсумки року. Всі пишуть про те що в них був або чудовий, або поганий/важкий рік, про те що нема снігу, як і новорічного настрою. Для мене цей рік був дуже…неочікуваним, через те що весь час відбувалися речі, які я ніяк не могла передбачити, але на щастя лише в позитивному сенсі. Цей рік був однозначно хорошим, навіть в деякій мірі кращим за попередній. Снігу я не хочу, мене повністю влаштовує така сонячна погода як зараз, я навіть не прости щоб було ще тепліше. А що стосується новорічного настрою, то в мене він складається з різдвяних влогів на ютубі і єдиної новорічної прикраси, яка є в мене вдома - різдвяної гірлянди, яка висить в мене в кімнаті круглий рік. Що взагалі таке цей новорічний настрій і для чого про нього стільки говорити? Я взагалі не хочу нічого святкувати. В мене зі святкуваннями нового року якось взагалі не складається. Але це зовсім не означає що в мене зараз поганий настрій. Радості від зданої сесії вистачить ще на декілька днів, плюс в мене є шоколадка. 

Треба, напевно, піти подивитися якісь новорічні фільми і нарешті створити собі той самий новорічний настрій, який всі так хочуть мати. А поки вітаю всіх з прийдешнім Новим Роком і бажаю вам круто його відсвяткувати!

Fontaliza @ Underground

Leave a comment »


26.12.15

Виступи Фонталізи це завжди багато драйву та емоцій! Так було і цього разу на їхньому завершальному сольному концерті в турі. Ми дуже довго чекали на це, Паша нам обіцяв сольнік в Львові, але це було так давно, що ми вже й не вірили! Про дату заходу я дізналась тільки на останньому концерті Синоптика, тому не була зразу впевнена що зможу піти. Але так вже сталось що я не могла не піти. Всі інші справи просто стають другорядними коли діло стосується Фонталізи! Якби я жаліла якби я це пропустила, можу собі уявити.

Перший раз я дізналась про Фонталізу на фестивалі Live In Lviv, це було ще те відкриття, потім я через них пішла на Разомфест, а потім взагалі на Республіку поїхала заради них, без перебільшень. І от вони нарешті тут і ми теж тут, відклали всі справи й прийшли на концерт. Як ми спішили, як боялись запізнитися, а потім ще 2 години чекали на початок. Стандартна ситуація, я розумію що розпочинати концерти вчасно це моветон, але ну що це таке - дві години, не треба так. Хоча чекали більше ніж півроку, ще дві годинки почекати зможем.

Подобається мені ця домашня атмосфера Андергранду, відчуваєш себе набагато ближче до музикантів ніж десь. Паша: "Так сталось що в нас поки тільки один кліп, але через це всі думають що ми співаєм якусь попсу. Але ми для того виступаємо щоб переконати вас в тому що це не так." А ще: "Тут декому на поїзд треба, тому постараємось не дуже довго." і "В нас сьогодні вечір пісень на замовлення". В кінці всі зразу почали просити ще одну пісню, але було аж дві, а наприкінці був ковер на The Doors – Break On Through, за що їм окреме спасибі.

Все було дуже і дуже круто, так як я люблю, коли можна забути про все і просто насолоджуватися музикою і моментом, останнім в цьому році концертом. Але в наступному році будуть ще і я дуже надіюся що на якомусь з них буде Фонталіза!



Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...